Береза

Чому, березо, віти опустила?
Чому зажурена стоїш?
По кому серце затужило?
До кого в думці ти летиш?

Дивись яскраво світить сонце,
Грайливо вітер листя розвіва,
А ти одна стоїш в сторонці
Росу з листочків нишком обтира.

Невже тепло тебе не гріє,
Пташиний спів не радує тебе.
Ледь-ледь душа твоя вже тліє
Ще трохи і зовсім помре.

Сніжинка

Сніжинка сьогодні на руку лягла
Красою вона хизувалась
Тільки зігрітись встигла вона
Як життя її обірвалось.

Знала б про долю свою нелегку
То на світ б вона не родилась
Або красу свою молоду
Прикрила б та назавжди сховалась.

Чом , ти сніжинко, тепла захотілі?
Навіщо на руку лягла?
Якби людям ти не відкрилась,
То напевне б ще й досі жила!

Я жити хочу, я люблю
Люблю його ласкаві руки
Посмішку його люблю
Люблю його тремтячі руки.

Кохати хочу і кохатись
Торкатись лагідно його
губами ніжно цілуватись
Своїм тілом ласкати його.

Я

Я жінка і хочу
Радіти життю.
Я жінка і хочу
Любить досхочу.

Я жінка і можу
Сміятись, ридати.
Я жінка і можу
Вірно кохати.

Я жінка і буду
Красива і ніжна.
Захочеш мене -
Та буде вже пізно.

Як сказати?

Як сказати мені, що люблю?
Люблю життя лише з тобою,
Люблю стрічати ранішню зорю,
Люблю вмиватися росою.

Як сказати мені, що бажаю?
Бажаю тепла твоїх рук,
Бажаю чути голос барвінковий,
Прокидаючись від дотику губ.

Як сказати мені, що вмираю?
Вмираю, не відчуваючи тепла,
Байдужість твоя мене теж вбиває
Я дуже хочу і люблю тебе!

Мрії

Мене пянить твій аромат,
Чарівний голос чоловічий,
Волосся шовкове гладке -
Обличчя моє лоскоче.

Дотик рук мене заводить,
Тіло тріпоче як лист.
Соки Венери губи воложать,
Відчуваючи твій хист.

Руки безсило тремтять,
Ледь помітно губи шепочуть,
Очі благають, груди болять -
Візьми мене ти, бо інші не хочуть.