Береза

Чому, березо, віти опустила?
Чому зажурена стоїш?
По кому серце затужило?
До кого в думці ти летиш?

Дивись яскраво світить сонце,
Грайливо вітер листя розвіва,
А ти одна стоїш в сторонці
Росу з листочків нишком обтира.

Невже тепло тебе не гріє,
Пташиний спів не радує тебе.
Ледь-ледь душа твоя вже тліє
Ще трохи і зовсім помре.

Сніжинка

Сніжинка сьогодні на руку лягла
Красою вона хизувалась
Тільки зігрітись встигла вона
Як життя її обірвалось.

Знала б про долю свою нелегку
То на світ б вона не родилась
Або красу свою молоду
Прикрила б та назавжди сховалась.

Чом , ти сніжинко, тепла захотілі?
Навіщо на руку лягла?
Якби людям ти не відкрилась,
То напевне б ще й досі жила!

Я жити хочу, я люблю
Люблю його ласкаві руки
Посмішку його люблю
Люблю його тремтячі руки.

Кохати хочу і кохатись
Торкатись лагідно його
губами ніжно цілуватись
Своїм тілом ласкати його.

Я

Я жінка і хочу
Радіти життю.
Я жінка і хочу
Любить досхочу.

Я жінка і можу
Сміятись, ридати.
Я жінка і можу
Вірно кохати.

Я жінка і буду
Красива і ніжна.
Захочеш мене -
Та буде вже пізно.

Як сказати?

Як сказати мені, що люблю?
Люблю життя лише з тобою,
Люблю стрічати ранішню зорю,
Люблю вмиватися росою.

Як сказати мені, що бажаю?
Бажаю тепла твоїх рук,
Бажаю чути голос барвінковий,
Прокидаючись від дотику губ.

Як сказати мені, що вмираю?
Вмираю, не відчуваючи тепла,
Байдужість твоя мене теж вбиває
Я дуже хочу і люблю тебе!

Мрії

Мене пянить твій аромат,
Чарівний голос чоловічий,
Волосся шовкове гладке -
Обличчя моє лоскоче.

Дотик рук мене заводить,
Тіло тріпоче як лист.
Соки Венери губи воложать,
Відчуваючи твій хист.

Руки безсило тремтять,
Ледь помітно губи шепочуть,
Очі благають, груди болять -
Візьми мене ти, бо інші не хочуть.

Сон

Пройшов час так швидко
Розійтись прийшла пора
Лише зустрічі короткі
Залашили ніжності тепла.

Серце навіки я віддала
Тобі лиш одному
Бути разом я хотіла
Зустрічати кожний рік весну.

Бажання моє - лише мрія
Потаємна, ніжна - та моя
До мене в снах лише приходиш
Цілуєш ніжно обніма.

Вуста твої такі солодкі,
Слова, як квіти чарівні
Погляд - немов стріла Амура
Серце й душу підійма зі сну.

Роси сльоза на очі вийшла
Покрила лагідну щоку.
Рука над головою прослизнула
Тихо розплела мою косу.

Вітер коси розвіває,
Наче листя у гаю.
Мрію сон той навіває
Береже любов мою.

Пустота

Я плачу, слышишь, плачу
И причина вся в тебе.
Жизненные силы я сегодня трачу
Я скучаю сильно по тебе.

Любовь твою я встречу
Сердце отдам тебе
Тело свое тобой излечу
Как деревья солнцем на весне.

Руки скользнут по нежному плечу
Дрожь пробежит по телу
Зажги в душе моей свечу,
Чтоб лучики меня согрели.

Я плачу, слышишь, плачу
Улыбкой заполняю пустоту.
Цену большую я назначу
За любовь, за верность, доброту.

Встреча

Я встретила тебя
В душе надежда заискрилась
- Люби, меня!
Сказала тихо и на плечо облокатилась.

Взглянула нежно на тебя
Руками к телу прикоснулась
- Ласкай, меня!
Да так, чтоб тело встрепенулось.

Улыбнулась, нежно, я любя
К лицу губами прикоснулась
- Возьми, меня!
Да так, чтоб век я не очнулась!

Моє серце завжди з тобою

 Мені так хочеться зустрітися
А також сміло посміхнутись
Йому шепнути ніжнії слова
Хороші, теплі, як сама весна,
А можу я лише проснутись
До тебе уві сні я доторкнутись
Відчути промені тепла
І сказати тихо: "Я ж сама".
Любов моя немає де сховатись
Готова до небес вже підніматись
Очікувати від тебе лиш добра
Всміхатись лагідно; але нема!
Озеро із сліз вже утворилось
Назавжди серце моє тобі відкрилось.

Солодка мить

Вечір... Зустріч...
Ніжний погляд.
Дотик теплої руки
І вже здалося,
Що ніколи
Не розлучались ми.
            Шепіт губ,
            Слова люблю
            І поцілунок той гарячий...
            Пройшло усе!
            Лиш залишився спогад,
            Як кошеня незрячий.