Життя

Як боляче, коли пройшло кохання,
Коли закамянілою стає душа,
Коли боїшся раннього світання,
Тому що знаєш - ти одна.

Ніхто не знатиме твої бажання
Лиш здогадається зоря
Й промінням сонця вона зрання
Принесе шепіт: "Не сама"

І у полі чути вітру коливання,
Який грайливо рухає жита,
А у дворі собаки чути завивання
Господаря додому заклика.

У кожного свої є вподобання
Так склалося твоє життя
Нідочого отут гадання -
Таке воно те майбуття.